Цьогоріч минає 25-ліття виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, яка понад 40 років свого існування провела в катакомбах совєтського режиму. З цієї нагоди, 3 травня 2014 року в ЛаСаль Університеті відбулась англомовна міжнародна наукова конференція на тему «Катакомбна Церква в ХХ-му столітті», яку зорганізувало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А) у співпраці з Науковим Товариством ім. Шевченка, Українською Католицькою Освітньою Фундацією в Чікаґо, Східно-Европейським Дослідним Інститутом ім. Липинського та Фундацією Українського Вільного Університету.
Зі словами привіту до учасників конференції звернувся капелян ЛаСаль Університету бр. Роберт Кінцлер, який зокрема провів молитву за мир та врегулювання ситуації в Україні. Раннішню сесію відкрив Голова ТСС А, професор ЛаСаль Університету академік Леонід Рудницький. Він зачитав привіти до учасників конференції, які надійшли від Глави УГКЦ Патріярха Святослава (Шевчука) та Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара.
Вичерпну доповідь на тему «Церква і тоталітарна держава» виголосив визначний історик, професор факультету релігієзнавства ЛаСальського Університету, світової слави знавець життя і діяльности Дітріха Бонгофера д-р Джеффрі Келлі. Він зокрема провів паралелі поміж ставленням нацистської влади в Німеччині до Церкви та переслідуваннями УГКЦ з боку совєтського режиму. Відтак, доповідач ґрунтовно висвітлив життєвий шлях мучеництва найвизначнішої і найоригінальнішої постаті серед протестантських теологів соціяльного спрямування у XX ст. – німецького лютеранського пастора і теолога Дітріха Бонгофера (1906-1945). Його статуя є серед зображень десяти християнських мучеників цього часу, розміщена на західному фасаді Вестмінстерського абатства в Лондоні. Як зазначив Дж. Келлі, це людина надзвичайної особистої мужності, активний антифашист, страчений у німецькому концтаборі за кілька тижнів до капітуляції Німеччини. Незважаючи на перспективу церковного росту, з приходом нацистів до влади 1933 року Бонгофер був рішучим противником режиму з перших днів його панування. Будучи задіяним в екуменічних колах, він відразу зрозумів важливість інформування міжнародної громадськості про те, що відбувалось у нацистській Німеччині. Попри пропозиції викладацької справи в Лондоні та Ню Йорку та незважаючи на початок Другої світової війни, Бонгофер повернувся на батьківщину. «Я повинен пережити цей складний період нашої національної історії разом з християнами в Німеччині. У мене не буде права брати участь у відродженні християнського життя після війни, якщо я не розділю з моїм народом випробування цього часу», – запевняв він. Після повернення додому Бонгофера переслідувала нацистська влада, однак у такий непростий час він займався теологічними дослідженнями. У 1943 році його заарештували за «підрив збройних сил», за змову з метою порятунку євреїв, за використання своїх подорожей у цілях, не пов’язаних з розвідкою. 9 квітня 1945 року Дітріха Бонгофера стратили гітлерівці, повісивши у концтаборі Флоссенбюрг (Баварія). Як підсумував доповідач, думки Бонгофера про безрелігійне християнство спричинили полеміку та дискусії, адже для нього, як цього навчає Святе Письмо, християнство виявлялося не в словах, а у справах, у вчинках, у ставленні до інших людей.
У своїй доповіді на тему «Реакція українських греко-католиків на ліквідацію та переслідування їхньої Церкви совєтським режимом: 1946-1989», Директор Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету (ІІЦ УКУ) д-р Світлана Гуркіна накреслила особливості ліквідації радянським тоталітарним режимом Галицької митрополії і Мукачівської єпархії ГКЦ, описала початки формування Церкви у катакомбах, єпископську правонаступність, а також проаналізувала підготовку нових священиків, особливості літургійного і молитовного життя греко-католиків, монаші спільноти, відміннності між сільськими і міськими спільнотами, роль жінок, форми і прояви народної релігійності і боротьбу за легалізацію Церкви.
Заключним моментом раннішньої сесії стало відкриття виставки «До світла Воскресіння крізь терни катакомб», що її підготував ІІЦ УКУ, та презентація англомовного видання супутньої книги за однойменною назвою, переклад якої виконала д-р Ірина Іванкович, Екзекутивний Директор ТСС А, куратор Центру студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого у Філядельфії. Як зазначила І. Іванкович, від моменту створення виставки 2009 року вона побувала не лише в багатьох регіонах України, але й в Польщі, Італії і США, що спонукало її творців ознайомити друкованим виданням носіїв інших мов. В основу виставки лягли матеріяли Інституту, передусім спомини очевидців та активних учасників підпілля, які було зібрано протягом 1992-2009 рр., документи державних архівів, фотографії з приватних збірок. У виставці показано життєві історії представників греко-католицького клиру, чернецтва, мирян, у кожній з яких — неповторна людська доля. Всі разом вони є свідченням глибокої християнської віри та незламної вірності своїй Церкві й народу. Хронологічно виставка охоплює період від 1939-го до 1991 рр. та відображає три важливі етапи трагічної і водночас героїчної історії УГКЦ ХХ ст. — насильницьку ліквідацію, підпілля та легалізацію в 1989 р.
В рамках післяобідньої сесії, предсідником якої служив професор ЛаСальського Університету, викладач програми Центрально- та Східноевропейських студій Микола Рудницький, присутні заслухали доповіді, які торкалися вибраних аспектів життя та діяльности УГКЦ в умовах підпілля.
Так, Директор духовного центру бл. Василя Величковського у Вінніпеґу, Канада, о. Іван Сіянчук, ЧНІ, розкрив особу Владики Величковського як «Батька Катакомбної Церкви». Як зазначив доповідач, значення та важливість особи бл. Василя Величковського (1901-1973) для Української Греко-Католицької Церкви підпільного періоду є очевидні і беззаперечні. Його внесок у її збереження має моральний та структуральний вимір, адже саме ентузіязм, відвага та провід Владики Василя були запорукою того, що вірні – хоча й таємно, однак з великою посвятою та пієтизмом – культивували віру навіть за умов небезпеки та переслідування. Він зорганізував життя жіночих чернечих згромаджень, які діяли невеликими, майже родинними спільнотами. Сестри, з черги, стали катехитами, які взяли на себе відповідільність формації мирян Церкви. Владика Величковський навчав і рукоположив нових кандидатів до священичого сану, приймав на лоно Церкви священиків-«апостатів», збільшуючи таким чином кількість духовенства, яке могло б таємно, а часом і відкрито, служити потребам вірних. Та над усе, він не відмовився прийняти епископські свячення з рук Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого в готельному номері у Москві і таким чином забезпечив тяглість і дієздатність підпільної Церкви. Ставши епископом, Владика Василь уділив єрейські свячення багатьом кандидатам, а також висвятив нових єрархів Церкви, як скажімо, Володимира Стернюка, вибір якого можна вважати Провидінням Господнім, адже саме Владика Стернюк, уникнувши арешту, очолив провід Церкви в період до часу легалізації УГКЦ, ставши однією із ключових фігур у довершенні процесу виходу Церкви з підпілля. Мученик за віру, в’язень совєтських таборів, Владика Василь Величковський був беатифікований разом із іншими мучениками УГКЦ 27 червня 2001 р. під час візити св. Івана Павла ІІ в Україну.
Президент Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» в Римі о. ліц. Марко Ярослав Семеген, який є викладачем літургіки у Вищій духовній семінарії ім. Патріярха Йосифа Сліпого в Тернополі, підготував доповідь на тему «Літургічне і пастирське життя Української Греко-Католицької Церкви в катакомбах». Він накреслив специфіку душпастирювання підпільних священиків, а також пояснив ролю мирян в організації таємних богослужінь, молитовних чувань та в підтримці релігійного виховання в родинах. О. Семеген рівнож з’ясував особливості приготувань до Святих Таїнств: сповіді, св. Причастя, хрещення, подружжя, священства, проілюструвавши їх свідченнями точогасних студентів підпільних семінарій. Як підсумував доповідач, попри численні обмеження та переслідування, духовенство та миряни катакомбної Церкви намагалися плекати повноту літургічного життя, центром якого завжди була Божественна Літургія.
Науковий співпрацівник відділу навколишнього середовища та природніх ресурсів Департаменту справедливості США д-р Андрій Сороковський проаналізував «Шлях до легалізації Української Греко-Католицької Церкви, 1984-1991». За його словами, легалізація УГКЦ відбувалась поетапно та на кількох рівнях, і відповідно принесла низку наслідків. Вихід Церкви з підпілля розпочав процес повернення надбань їх правному власникові, привернув на лоно УГКЦ ґроно священиків, які попередньо служили під юрисдикцією Російської Православної Церкви. Легалізація Церкви відповідно вимагала від духовенства кардинальної зміни навичок, менталітету і служіння. Було створено адміністративні одиниці УГКЦ із митрополичим престолом у Львові. Врешті, вихід Церкви з підпілля привернув їй право на віросповідання і дав можливість виконувати свою місію в умовах вільного світу.
У підсумку конференції, професор релігієзнавства Ровзмонт Коледжу Пол Мойзес поділився з присутніми своїми аналітичними спостереженнями про сучасну ситуацію УГКЦ з перспективи її 400-літньої історії та в порівнянні із ситуацією інших Церков в країнах Східної та Центральної Европи. Подячною молитвою, яку провів о. Іван Сіянчук, завершено цю наукову подію.
Прес-служба Товариства «Свята Софія» США
Світлина (автор: Стефан Фартушок)
Доповідачі конференції (ліворуч): Леонід Рудницький, Микола Рудницький, Джеффрі Келлі, Ірина Іванкович, Світлана Гуркіна, о. Марко Семеген, о. Іван Сіянчук, Пол Мойзес Year 2014 marks the 25th anniversary of legalization of the Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC) which, banned and persecuted by the Soviet regime, spent over 40 years of its existence in the Catacombs. To mark its reemergence in 1989, the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics, Inc. organized at international scholarly conference “The Church of the Catacombs in the 20th Century”. The event took place on May 3, 2014 at the premises of the LaSalle University Chapel. Among co-organizers of the conference were: the Shevchenko Scientific Society, USA; Ukrainian Catholic Education Foundation in Chicago; Lypynsky East European Research Institute; Ukrainian Free University Foundation.
Br. Robert Kinzler, Chaplain of LaSalle University, opened the event with a prayer for peace and stabilization of political situation in Ukraine. Leonid Rudnytzky, professor of LaSalle University, chair of the morning session, delivered greetings to the participants of the conference received from Cardinal Lubomyr (Husar) and His Beatitude Sviatoslav (Shevchuk), Head of the UGCC.
Keynote speaker, Geffey Kelly, professor emeritus of the Religion Department at LaSalle University, offered an extensive lecture “The Church and the Totalitarian State” focusing on the work and mission of Dietrich Bonhoeffer (1906-1945), a German Lutheran pastor, theologian, anti-Nazi dissident. Hitler’s anti-Semitic rhetoric and actions encouraged theologian Karl Barth, pastor Martin Niemoller, and the young Bonhoeffer to organize the Confessing Church, which announced publicly in its Barmen Declaration (1934) its allegiance first to Jesus Christ: “We repudiate the false teaching that the church can and must recognize yet other happenings and powers, personalities and truths as divine revelation alongside this one Word of God. …” Banned by the government to teach openly, Bonhoeffer was teaching pastors in an underground seminary, Finkenwalde. He eventually had gone to America to become a guest lecturer, but being unable to shake a feeling of responsibility for his country, Bonhoeffer returned to Germany to become involved with the plot to assassinate Adolf Hitler by members of the Abwehr (the German Military Intelligence Office). Bonhoeffer was arrested in April 1943 by the Gestapo, imprisoned at a Nazi concentration camp for nearly two years, and after a very brief, biased trial with other plotters as the Nazi regime collapsed, executed by hanging on April 9, 1945, just two weeks before Allied forces liberated the camp and three weeks before Hitler’s suicide. His writings on Christianity’s role in the secular world have become widely influential, and his book The Cost of Discipleship became a modern classic.
Dr. Svitlana Hurkina, Director of the Institute of Church History at the Ukrainian Catholic University (UCU), Lviv, Ukraine, delivered a paper “The Response of Ukrainian Greek Catholic Faithful to the Liquidation of their Church: 1945-1989.” She analyzed details of liquidation by the Soviet regime the Metropolia of Halych and Mukachevo eparchy of the UGCC. Dr. Hurkina thoroughly described beginnings of the Underground Church, establishment of its hierarchical structure, and formation of clergy. Specificities of the liturgical and prayer life of rural and urban communities were presented, as well as the life of monastic orders, role of women and means of resistance to the repressive system.
The concluding accord of the morning session was opening of the exhibit “To the Life or Resurrection through the Thorns of Catacomb” and presentation of the English version of the accompanying book translated from Ukrainian by Dr. Iryna Ivankovych, Executive Director of the St. Sophia Religious Association and Curator of the Josyf Slipyj Research Center in Philadelphia. As stated by Dr. Ivankovych, the exhibit, launched by the Institute of Church History (ICH) of UCU in 2009, has travelled across various regions of Ukraine, Poland, Italy, and USA. Geography of its presentation has prompted its creators to inform readers of other languages of the history of the Underground Church. Thus, in 2013, the book was published in German, and subsequently in English. The exhibit is based on the materials collected by the ICH in 1992-2009: memoirs of the witnesses and active members of the Underground; documents from the State archives; photographs from private collections. It reflects unique life stories of the representatives of the Ukrainian Greek Catholic clergy, religious and laity. All of them witness to profound Christian faith and unbreakable fidelity to the Church and people. Chronologically, the exhibition covers years 1939-1991 and is divided into three periods of the tragic and yet heroic history of the UGCC in the 20th century: forcible liquidation, Underground, and legalization in 1989.
The afternoon session chaired by Nicholas Rudnytzky, Adjunct Professor in the Central and Eastern European Studies at LaSalle University and Associate Registrar at Manor College, offered three papers on selected aspects of the underground activity of the UGCC.
Rev. John Sianchuk, CSsR, Director of the Bishop Velychkovsky Martyr’s Shrine, Winnipeg, Canada, delivered a detailed presentation of Blessed Vasyl as “Father of the Underground Church”. As stated by the presenter, the importance of Bishop Velychkovsky (1901-1973) for the Ukrainian Greek Catholic Church of the underground period is obvious and significant. His contribution to its preservation is of both moral and structural nature; his enthusiasm, courage and leadership ensured cultivation of faith by the people even under perilous circumstances of persecution by the Soviet totalitarian system. He organized life of the monastic orders which lived in small, almost family-like communities. Consequently, Sisters became catechists bearing responsibility for the formation of the laity of the Church. Bishop Velychkovsky educated and ordained new candidates for priesthood, accepted the apostate priests thus increasing the number of the clergy who would clandestinely or even openly serve the needs of faithful. However, it was his readiness to accept episcopal consecration from His Beatitude Cardinal Josyf Slipyj in a hotel room in Moscow that secured continuity of the hierarchy of the underground Church. Having become a bishop, Vasyl Velychkovsky not only ordained new priests, but also consecrated bishops. Among them was Bishop Volodymyr Sternyuk whose consecration can be considered providential. He managed to avoid arrest, remained its leader until reemergence of the UGCC, and became one of the key person in the process of its legalization. Martyr of the faith, prisoner of the Soviet concentration camps, Bishop Vasyl Velychkovsky was beatified along with other martyrs of the UGCC on June 27, 2001, during Pontifical Divine Liturgy celebrated by His Holiness John Paul II in Lviv.
Rev. Marko Yaroslav Semehen, President of the St. Sophia Religious Association in Rome, Professor of Liturgical Studies at the Josyf Slipyj Seminary in Ternopil, offered a paper on “The Liturgical and Pastoral Life of the Ukrainian Greek Catholic Church in the Catacombs.” He defined specificity of the pastoral work of the underground priest and presented the role of laity in organization of clandestine liturgies, prayer services, and in cultivation of religious upbringing in families. Rev. Semehen outlined ways of preparation for the Sacraments of Reconciliation, Holy Eucharist, Christian Initiation, Matrimony, Holy Orders, as recorded by witnesses of the students of secret seminaries in the Catacombs. Despite numerous restrictions and constant surveillance, clergy and laity of the Underground Church managed to cultivate fullness of the liturgical life focusing on the Divine Liturgy as its core point.
Dr. Andrew Sorokowski, a historical researched at the U.S. Department of Justice, Environment and Natural Resources Division, Washington, DC, analyzed “The Road to Legalization of the Ukrainian Greek Catholic Church, 1984-1991.” This process was conducted on several levels and thus, brought a series of results. Reemergence of the UGCC initiated transfer of the church buildings to its lawful owner. Many priests who served under the jurisdiction of the Russian Orthodox Church returned to the UGCC. For clergy, legalization meant change of ways of life, mentality and service. Administrative units of the UGCC with the Metropolitan See in Lviv were established. Finally, reemergence of the Church brought freedom of faith and gave an opportunity to openly serve the needs of its faithful.
Concluding remarks offered by Paul Mojzes, Professor of Religious Studies at Rosemont College, pertained to current situation of the UGCC given in a retrospective snapshot of its 400-year existence and in comparison with the situation of other Churches in Central and Eastern Europe. The event concluded with a prayer of thanksgiving conducted by Rev. John Sianchuk.
Press-bureau of the St. Sophia Religious Association, Inc.
Photo (by Steven Fartuszok)
Speakers and Chairs of the Conference (left to right): Leonid Rudnytzky, Nicholas Rudnytzky, Geffrey Kelly, Iryna Ivankovych, Rev. Marko Semehen, Rev. John Sianchuk, Paul Mojzes
